О.Гончар – один з моїх улюблених письменників української літератури зі шкільної пори. Роман «Собор» прочитала уже в дорослому віці. Він захопив мене з перших сторінок, зачарував поезією природи, людських почуттів та думок. Микола та Іван Баглай, Єлька, Ізот Лобода… кожен полюбився, кожен запам’ятався, до кожного пройнялась щирою симпатією. Це прекрасні люди, які тонко і глибоко відчувають красу природи, красу людської праці та людської душі.
Мене вразив і засмутив вчинок Володимира Лободи, який віддав рідного батька, котрий любив сина від усієї душі і переживав за його життя, до притулку для старих.
Але в центрі уваги роману – доля Собору, який бачив все життя Зачіплянки. Він єдиний свідок всього потаємного. Він не повинен бути зруйнованим. Як і Собор людських душ. Плакати хотілось, коли я читала, з яким цинізмом обговорювали знос собору та побудову ринку на його місці.
Після прочитання книги залишилося відчуття замисленості, бо думати дійсно є над чим. Як зберегти собори совісті, щирості, краси, правди, любові до людей. Такі твори потрібно читати.
Кузнецова Т.П. провідний бібліотекар
Що для мене Олесь Гончар? Талановитий, неперевершений справжній майстер слова. Як людина іфахівець, 
що все своє життя маю справу з літературою, я ж, звичайно, досить добре знайома з творчістю письменника. Але найбільше запам’яталась трилогія «Прапороносці». Людина на війні – ось тема трилогії. Герої цього твору надовго закарбовуються в пам’яті, їх сила духу, мужність, безмежна любов до рідної землі. Саме ця любов спонукала бійців на героїчні подвиги. Не дивлячись на те, що трилогія написана у повоєнний час (понад 70 років тому), вона є актуальною і сьогодні.
Як реаліст О. Гончар описує, яким складним випробуванням для людини є кожен бій, адже війна залишає важкі сліди у психіці людини. Хіба це не реалії сьогодення, коли не припиняються бойові дії на сході України?
Викликають захоплення образи роману: Шури Ясногорської, Юрія Брянського, Євгена Черниша. Кохання на війні. Це почуття виникло, але герої не можуть відчути себе до кінця щасливими серед смерті, стогону поранених. «Прапороносці» давно переступили кордони української літератури, адже ця трилогія перекладена багатьма мовами.
В свій час я зачитувалась романом «Людина і зброя», схожим за тематикою із «Прапороносцями», «Собором», який довгий час був забороненим. А які прекрасні новели у письменника! Читайте О. Гончара – і ви отримаєте справжню насолоду від сюжету його творів, від української мови, що переливається всіма барвами райдуги.
Максимова Н.Ф. директор бібліотеки