Затишний кіновечір в Артпросторі: дивилися, відчували та ділилися теплом разом із фільмом «Зелена книга»
Це був важкий день для нашого міста — тривоги, укриття, постійна напруга. Але попри все студентам так хочеться бодай на декілька годин вирватися з тривожної буденності, відчути затишок, підтримку та тепло людського спілкування.
Саме тому наш Артпростір знову став тим безпечним і приязним острівцем, де можна сповільнити темп, зануритися у гарне кіно та просто бути собою серед своїх. Цього разу ми зібралися на перегляд оскароносної біографічної драми «Зелена книга» — історії, яка торкається найглибших струн душі.
Про що ця історія?
1960-ті роки. Буденне життя зводить двох повністю несхожих людей: вишибалу Тоні «Балакуна», який шукає тимчасову роботу, та Дона Ширлі — витонченого, освіченого темношкірого піаніста, що вирушає в концертний тур суворими південними штатами США, де панує расова сегрегація. Тоні стає його водієм і захисником. На перший погляд між ними немає жодної спільної риси, але дорога, повна випробувань, змінює обидвох. Це кіно про те, як людяність, щирість та терпіння долають будь-які бар’єри, а расизм постає тим, чим він є насправді — позбавленим логіки абсурдом.
Розмови після перегляду
Найцінніше в наших кінопоказах — це хвилини після фінальних титрів. Коли світло в залі повільно вмикається, ніхто не поспішає розходитися. Студенти ділилися своїми емоціями просто й відкрито:
«Загалом фільм дуже сподобався. Місцями можна щиро посміятися, а деколи — поспівпереживати головним героям.»
«Який же чудовий фільм! Дякую усім причетним до його створення та тим, хто озвучив його нашою чарівною українською мовою. Наплакалася і насміялася, дві години минули з величезним задоволенням та цікавістю!»
Артпростір — наш спільний затишний куточок.
Беріть друзів та завітайте до нас знову — у нас завжди затишно, як удома.
