28 листопада в Артпросторі ННІ УДХТУ відбулося по-справжньому тепле, домашнє й сердечне свято — Андріївські вечорниці.
Це був вечір, коли сучасність неначе відступила на крок назад, а поруч із нами ожили голоси предків, їхня мудрість, їхні звичаї та віра в добро. Наші ведучі зуміли передати не просто інформацію — вони створили атмосферу, в якій кожен відчув: вечорниці були особливим часом для молоді, часом очікування дива, щирих розмов, сміху й перших симпатій. Гості дізналися, чому саме ці дні були такими важливими для українців, як збиралися компаніями, що співали, як жартували та як ворожили, мріючи про своє майбутнє. Свято наповнили наші веселі конкурси — «Чобіток», «Козаки», «Впіймай яблуко». Вони викликали щирий сміх, азарт і радість, а в очах гостей сяяли ті самі вогники, що й на справжніх вечорницях колись давно. А конкурс «Струмочок», у якому учасники шукали собі пару, став моментом живого, невимушеного спілкування — так нагадував ті давні вечори, коли хлопці й дівчата придивлялися одне до одного з надією і сором’язливою усмішкою. Особливою теплотою запам’ятався обряд Калити. Ведучі розповіли, як колись дівчата пекли круглий калач — символ сонця, радості й добра. Підвішений на мотузці, він був випробуванням для хлопців: хто дістане, хто вкусить, хто розвеселить усіх. Ми також відтворили цей обряд — і в той момент здавалося, що поруч стоять наші бабусі, тихо підказують, як було «колись».
А яке ж свято без частування? На Андрія традиційно ліпили вареники, пекли пампушки — господині намагалися здивувати всіх смаком і щедрістю. Ми продовжили цю традицію й пригощали гостей теплими варениками, пампушками та домашніми смаколиками, зробленими з любов’ю.
Ці вечорниці стали не просто святом — вони стали нагадуванням, що наша культура жива, поки ми її зберігаємо, передаємо й ділимося нею з іншими.
Ми провели вечір у теплі, сміху й щирості — так, як це робили наші предки
