Михайло Олександрович Лошкарьов (1913 — 1986) — український хімік, член-кореспондент АН УРСР з 1967 р., заслужений діяч науки УРСР з 1978 р., доктор хімічних наук, професор, творець української наукової школи гальванотехніки.
В 1936 р. Михайло Олександрович закінчив Уральский індустріальний інститут, з 1948 р. працював завідувачем кафедри Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту (в 1951-72 роках — його ректор), з 1967 р. — член-кореспондент АН УРСР.
Його наукові праці стосуються електрохімії, першою чергою — кінетики електрохімічних процесів. Лошкарьов М.О. розробив теорію впливу поверхнево-активних речовин на кінетику електродних процесів, досліджував катодні виділення металів. Завідував кафедрою до 1986 року. Основним напрямком наукових досліджень кафедри цього часу стає кінетика електродних реакцій у присутності органічних речовин. Систематичні дослідження допомогли обґрунтовано довести виникнення додаткового енергетичного бар’єра на шляху процесу розряду-іонізації. Дослідження цієї закономірності дало можливість розробити нові технологічні режими промислової електрокристалізації металів. Михайло Олександрович Лошкарьов опублікував понад 500 наукових праць, був керівником 60 кандидатських дисертацій.
